Тема практично завжди залишається за межею, основні пріоритети віддають спеціальному лікуванню.
Що робити у наших реаліях?
Не виключено, що в процесі лікування онколог, через брак досвіду або часу може не приділити цьому питанню достатньо часу, а це дуже важливо.
Пишу із власного досвіду
Якщо бачу, що пацієнт перебуває у стані тривожності, хронічної важкої чи легкої депресії – підключаю психолога чи психіатра, потрібні додаткові препарати як мінімум.
В результаті – якість життя покращується, настрій на одужання та командна робота підвищуються, лікування проходить більш сприятливо та ефективно.
Не ігноруйте свій психоемоційний стан, не соромтеся про це сказати та попросити допомоги у фахівця.
Всім Здоров'я! ❤️